В українському політичному середовищі посилилися дискусії щодо можливих переговорів із Росією та умов завершення війни. Приводом стали пропозиції народного депутата Олексія Гончаренка, а також заяви мера Харкова Ігоря Терехова й нардепа Данила Гетманцева про необхідність шукати шлях до миру.
Водночас політичні сили по-різному бачать можливі домовленості з Москвою. Головні суперечки стосуються територіальних питань, перспективи вступу України до НАТО, санкцій проти Росії та механізмів гарантування безпеки.
Що пропонує Олексій Гончаренко
Народний депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко заявив, що Україна, на його думку, опинилася у складній ситуації у війні на виснаження. Серед основних проблем він називає людські втрати, економічні труднощі, залежність від зовнішнього фінансування та скорочення населення.
Депутат вважає, що за умов, коли жодна зі сторін не може досягти повної перемоги, необхідно шукати можливості для переговорів. При цьому він наголошує, що домовленості не обов’язково означають капітуляцію.
Гончаренко пропонує відмовитися від спроб одразу укласти всеосяжну мирну угоду та натомість розділити переговори на окремі напрями. Серед них — безпека судноплавства в Чорному морі, захист енергетичної та цивільної інфраструктури, гуманітарні питання й поступове зниження інтенсивності бойових дій.
Ще один елемент його концепції — залучення третіх сторін, які могли б сприяти виконанню домовленостей. Зокрема, у питаннях Чорного моря він згадує Туреччину, у продовольчій сфері — Єгипет і Саудівську Аравію, а щодо ядерної безпеки — МАГАТЕ та інші держави.
Депутат також пропонує розглянути поетапне пом’якшення окремих санкцій проти Росії в обмін на конкретні кроки Москви. У разі порушення домовленостей обмеження, за його задумом, мають повертатися.
Найбільш дискусійною частиною плану є пропозиція обговорити можливу відмову від перспективи вступу України до НАТО за умови збереження співпраці з Альянсом, посилення української армії та створення механізмів її підтримки європейськими партнерами.
Щодо Донбасу Гончаренко пропонує не починати переговори з територіального питання, а спершу досягти домовленостей в інших сферах. Серед можливих варіантів він називає припинення бойових дій по фактичній лінії контролю, створення нейтральної зони або міжнародного механізму контролю. Водночас депутат наголошує, що фіксація лінії контролю не повинна означати юридичного визнання окупації українських територій.
Які ризики бачать у команді президента
За інформацією видання «ОстроВ», джерела в команді президента висловлюють занепокоєння щодо можливих наслідків подібних заяв. Ідеться не стільки про саму готовність обговорювати переговори, скільки про ризик перетворення політичної дискусії на змагання щодо можливих поступок Росії.
Співрозмовники видання наголошують, що поетапні домовленості можуть бути корисними, зокрема у питаннях обміну полоненими, захисту цивільної інфраструктури та безпеки судноплавства. Однак ключовим залишається питання, чи готова Москва виконувати взяті на себе зобов’язання.
У президентській команді також сумніваються, що Китай, Туреччина, Саудівська Аравія чи інші потенційні посередники автоматично погодяться взяти на себе відповідальність за примушення Росії до виконання угод.
Окремо співрозмовники «ОстроВа» зазначають, що військова й політична ситуація може змінитися залежно від результатів протидії російським атакам, розвитку українського озброєння та здатності країни пройти зимовий період.
Терехов і Гетманцев також говорять про мир
Майже одночасно з Гончаренком про необхідність шукати шлях до завершення війни заявили політики з інших політичних середовищ.
Мер Харкова Ігор Терехов наголосив, що прагнення миру не означає готовності прийняти будь-які умови. На його думку, майбутні домовленості мають передбачати дієві гарантії безпеки, військову підтримку України та здатність держави захиститися в разі нової агресії.
Народний депутат від «Слуги народу» Данило Гетманцев пов’язує завершення війни також з економічним відновленням. Він зазначає, що тривалі бойові дії ускладнюють планування для громадян і бізнесу, стримують інвестиції та змушують державу спрямовувати значні ресурси на оборону.
Гетманцев наголошує, що переговори самі по собі не є капітуляцією, а конкретні умови можливої угоди мають бути предметом жорсткого обговорення. Він також виступає за винесення досягнутих домовленостей на референдум.
Попри відмінності в підходах, заяви цих політиків свідчать про те, що питання завершення війни дедалі активніше обговорюється в українському політичному просторі.
Чому план Гончаренка викликав критику
5 жовтня партія «Європейська солідарність» оголосила про виключення Гончаренка з парламентської фракції, пояснивши це ідеологічними розбіжностями щодо завершення війни та майбутньої системи безпеки України.
У партії водночас наголошують, що дискусія про мир необхідна, але не повинна ставити під сумнів незалежність держави, її європейське майбутнє та право самостійно визначати зовнішньополітичний курс.
Реакції серед представників «ЄС» були різними. Володимир В’ятрович різко розкритикував пропозиції депутата, тоді як Микола Княжицький визнав важливість обговорення можливих шляхів завершення війни.
Дипломат Валерій Чалий, зі свого боку, застеріг від ототожнення суспільної втоми від війни з готовністю погодитися на будь-які умови. Він наголосив на необхідності справедливого миру та відповідального політичного лідерства.
Політолог Ігор Чаленко закликав не робити автоматичних висновків, що поява таких пропозицій обов’язково є результатом російського інформаційного впливу. На його думку, окремі елементи плану можуть відповідати підходам до переговорів, які обговорюються у США.
Водночас експерт застеріг від створення враження, ніби одні політики виступають за мир, а інші — за продовження війни. За його словами, більшість українців прагне завершення бойових дій, але тривалість війни залежить насамперед від того, коли Росія припинить агресію.
Чи формується окрема політична боротьба за мирну повістку
За оцінками співрозмовників «ОстроВа», активізація заяв про переговори може свідчити про посилення конкуренції між політиками за право представляти суспільний запит на завершення війни.
При цьому поки немає підтверджень, що заяви Гончаренка, Терехова та Гетманцева є частиною узгодженого плану. Їхні пропозиції відрізняються, а спільною темою залишається необхідність обговорювати умови припинення бойових дій.
Головна проблема полягає в тому, що поняття миру різні політики трактують по-різному: для одних це припинення вогню, для інших — переговори, замороження лінії фронту або всеосяжна угода з гарантіями безпеки.
Тому ключове питання полягає не лише в готовності України до переговорів, а й у тому, які умови можуть забезпечити тривалий мир, зберегти незалежність держави та не створити передумов для нової російської агресії.